Nach West!

Андрухович: "Берлін для мене - добра прикмета"
Письменник розповiв "Контекстові" про новi твори, столицю Нiмеччини та улюбленi вина.

Юрій Андрухович:

Юрій Андрухович: "У Берліні добрі вина, а в Україні -- цікава політика"

Отримавши грант вiд Берлiнського наукового коледжу, Юрiй Андрухович уже майже рiк мешкає у столицi Нiмеччини. В Українi буває наїздами. Саме пiд час такого чергового "вiдрядження на батькiвщину" ми поговорили з майбутнiм класиком. Юрiй Андрухович був у доброму гуморi: за зiзнанням самого автора, яке вiн зробив у iнтерв'ю журналовi "Шпiгель", "Я питиму в Нiмеччинi багато доброго вина й, можливо, напишу книгу-двi". З лiтературної роботи ми й розпочали iнтерв'ю.

"Контекст": Пане Юрiю, отже, плани щодо вина й лiтератури здiйснилися? 

Юрій Андрухович: Наразi менi вдалося завершити переклад "Ромео i Джульєтти". Це
моя друга книжка пiсля "Гамлета", яку я переклав на прохання українських видавцiв. Крiм того, посилено працюю над своїм власним твором. Поки що не можу про неї розказати, але в
будь-якому разi це одна з iдей, якi народилися в мене десь рокiв чотири-п'ять тому. Зараз я пiдiйшов до моменту, коли можу це втiлювати.

"Контекст": Iдеться про вашу книгу "111 мiст"? Ми теж читаємо "Шпiгель", iз яким ви були бiльш вiдвертими...

Юрій Андрухович: Хм... Ну, раз ви вже це знаєте, то розкажу докладнiше. Це справдi "111 мiст" -- приватна енциклопедiя, де сто одинадцять мiст вишикуванi в алфавiтному порядку. Про кожне я намагаются розповiсти якусь iсторiю, бо там я побував i щось пережив. Є тi, яким я належиться великий обсяг, скажiмо, Київ має 20-30 сторiнок, а є мiста, про якi написано кiлька речень, але в тих реченнях я намагався вiдобразити есенцiю того, що я вiдчув. Менi цiкаво, як через алфавiтний порядок будуть взаємодiяти час i простiр. З iншого боку, можна зпропонув майбутньому читачевi рiзнi варiанти прочитання книжки. Наприклад, iти не за алфавiтом,
а в хронологiчному порядку, скажiмо, розпочати з Праги 1968 року. 

"Контекст": Зараз ви мешкаєте в Берлiнi. Якi враження вiд цього мiста?

Юрій Андрухович: Берлiн, за моїм задумом, буде одним iз центральних героїв книжки на рiвнi з Києвом, Львовом, Москвою, Варшавою. У мене досить довга iсторiя стосункiв iз цим мiстом. Уперше побував там у 1993 роцi, мав безлiч короткотривалих вiзитiв туди, кiлька разiв жив мiсяцями. I вже вдруге живу там практично рiк. Берлiн для мене -- це добра прикмета. Це мiсто, де менi дають ключ вiд квартири, а вiн виявляється ключем вiд усього мiста чи навiть вiд усього свiту. Завдями Берлiну менi вдалося багато всього зробити i сягнути, це мiсто моїх успiхiв. Щиро кажучи, я не вважаю столицю Нiмеччини мiстом красивим i комфортним, але якось менi в ньому добре. Якби в мене була фiнансова можливiсть, то я би придбав там квартиру, щоб жити щороку по кiлька мiсяцiв.

"Контекст": Хiба свiтова криза не спричинила падiння цiн на житло?

Юрій Андрухович: На жаль. Цiни на нерухомiсть у Берлiнi не впали, бо й криза там фактично не вiдчутна. Вона їх турбує, звичайно, але за моїми спостереженнями, це одна з економiк, якi дуже стiйко всьому протистоять. Я розмовляв зi звичайними нiмцями, вони кажуть, що їм вiдомо про погiршення якихось макроекономiчних показникiв, на якiсь вiдсотки зросло безробiття, але на побутовому рiвнi майже нiчого не змiнилося. Хоча в деяких районах мiста житло можна
винайняти i за три сотнi євро.

"Контекст": Мабуть, це Схiдний Берлiн. До речi, чи вiдчувається зараз вiдмiннiсть мiж колишньою радянською i захiдною частинами мiста?

Юрій Андрухович: Вiдмiнiсть є. Я не знаю мiст у свiтi, якi б мали таке дивне поєднання. У Захiдному Берлiнi вулицi названо iменами кайзерiв, а на Схiд -- Карла Маркса, Рози Люксембург. Вулицi, звичайно, частково перейменованi, Ленiна там уже немає так само, як i алеї Сталiна. Проте колишнi стовпи iдеологiї та Карл Лiбкнехт спiвiснують з монаршими родинами. На побутовому рiвнi досьогоднi Захiдний Берлiн -- буржуазний, багатий iнодi страшенно затишний, занурений у себе, Схiдний -- брудний, голосний, мiсцями занедбаний, туди тягнуться творчi люди, молодь, бо там дешевше житло, простiше життя. Там є райони богеми, райони червоних лiхтарiв тощо.

Там, де я зараз мешкаю, -- найбагатший район: вiлли, парки, озера, а на протилежному боцi -- мiкрорайони, подiбнi на спальнi райони Львова, Кривого Рогу, Макiївки. Правда, дещо чистiше, i пiд'їзди зачиненi. Але за архiтектурою -- усе так само.

"Контекст": Ви часто коментуєте полiтичнi подiї в Українi, мабуть, пильно стежите за новинами на батькiвщинi. Писати це не заважає?

Юрій Андрухович: В епоху iнтернету свiт є тiсним. Я десятки разiв на день заходжу на українськi iсайти, де є найостаннiшi новини, i це справдi вiдриває мене вiд писання. Але й впливає на нього, можливо, стимулює. Я не чиню тому нiякого опору.

"Контекст": Плани щодо пиття доброго вина вдалося втiлити?

Юрій Андрухович: Так. (Смiється). З усього, що запланував у Нiмеччинi, найлегше вдається питття доброго вина! У винних крамницях полюбляю ходити пiд стелажами, вичитувати назви країн, вибирати... Надаю перевагу червоним сухим винам: каберне, каберне -совiньйон, мерло... У кожному разi я є великим прихильником хмiльного напою, що виробляють у Латинськiй Америцi -- у Чилi й Аргентинi. Також добрi вина з Пiвденно-африканської республiки та Iспанiї.

Коментувати...

Петро ЯЦЕНКО
17.04.2009

Читайте також у рубриці: