т е к с т

|

Пасха

- Ірочко, ти мені поясни, хіба обов'язково тягнути їжу до церкви? Це підвищує її калорійність і поживність? Я й без того здатен все це спожити. У мене в барі і винце не найгірше знайдеться. Арі, скажи їй, - промовив Філіп і вийшов з кухні.

|

Мій фаталізм

Не я перший помітив, що усі речі по суті своїй мають свою протилежність, свого антипода, без якого вони, виявляється, втрачають очевидний зміст. Розум людини завжди помічав невіддільність світла від темряви, добра від зла, тепла від холоду. Список можна продовжити до безкінечності: верх – низ, правда – брехня, відвертість - потайливість. Нехай ледачий перерве цей ряд.

|

Ватерлоо

Залізничний вокзал Ватерлоо у Лондоні вечорами багатолюдний. Саме в такий час я люблю там бувати. Я глянув на величезний годинник – він показував 18:00, як і того дня, коли я прибув сюди 9 років тому, в грудні 2000 року…

|

Свіфт

Корабель повертається з високих широт, пливучи у хмарі криків, стогонів і лютої лайки. Звуки позамерзали в студених широтах й повисли бурульками на линвах, відтак ожили, розтанувши на сонці. Замерзлі звуки - це, здається, у Свіфта...

|

Чоловік шукає Кафку

Немає місця на жодну нірвану...
З останнього інтерв’ю
Івана Павла Другого, записаного
Вітторіо Мессаре

|

Преторіанці

ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ

Ще вчора Фінський. 
З запахом сечі.
З якого в тамбур. Як у Царство Боже.
П’ять рибин і московські калачі.
Короткий шмон валізний уночі.
Золотоверхий. 
Випадкові перехожі.

|

Маківка

Продавала червону маківку...
По закутках носила...з душі випльовувала...
Словом пестила та серцем дешевила...
В середині маківок багато, на шляху – нові...
Викинеш стару квітку...увіткнеш носа в новий запах...
Почнеш пестити словом...

|

Цар звірів не лев

Тихо шелестіло листя, цвірінькали далекі пташки, повітря, що пахло жасмином і минулою спекою, більше не обпікало.

|

Прозорі мольберти Рене Магріта

Строгі люди сиплються наче дощ на вулиці строгі.
Чорний чоловік із обличчям добрим – один серед них. 

|

Немовля з палаючого будинку

Будинок загорівся раптово і без жодних видимих причин. Мабуть, ніхто й не подумав би виносити звідти якісь речі, бо полум’я було занадто сильним.

|

Аногрог

Листів було п’ять, акуратно перев’язаних червоною стрічкою. Він знайшов їх у внутрішній кишені мертвого вояка. В стиснутій долоні знаходився шматок паперу, який підхопив вітер, коли він розігнув йому пальці.

|

Політ у минуле

Космічний корабель приземлився у віддаленому сибірському селищі, там, де проминуло її дитинство. Він сяяв і переливався скалками скляних новорічних іграшок. То був той самий картонний космічний корабель, в  якому першокласниця Настя з’явилась на новорічному святі в школі. Він був синього кольору, як і її очі, в яких відображалось небо.

|

Святий Антоній і чекісти

1. Ми зазирали у замкову шпарину і бачили облуплену стіну із химерним рослинним орнаментом, а потім підсаджували одне одного й бачили у вузькому вікні небо із зірками. Блакитне небо із золотими зірками. Воно було несправжнє, і тому здавалось неймовірно гарним сільським дітям, що досліджували й пізнавали світ таким, яким його бачили їхні очі, чули їхні вуха і смакували їхні язики.

|

Рекомендація видань до рецензії:

text-сontextukr.net

|

вісті з морів

Шкляр: "Менi обіцяли поставити пам'ятник"
+ "Курячий бог", рибальськi успiхи та новий герой української лiтератури

Василь Шкляр знає, яким має бути новий герой української літератури. Фото Віталія Запорожченка

Завершивши свiй новий роман "Залишенець", над яким Василь Шкляр працював з 1996 року, письменник вирiшив вiдпочити й пофестивалити. Про те, як саме минуло лiто для автора "Ключа", "Кровi кажана" та "Елементалу", "Контекст" цікавився телефоном.

"Контекст": Пане Василю, ви зараз на Черкащинi?..

Василь Шкляр: Саме так, вирiшив поїхати до своєї "рибальської хатинки". Це не якась там вiлла -- так, "будиночок на курячих нiжках". Використовую його, щоб приїхати, поставити речi й закинути вудки.

"Контекст": Клює?

Василь Шкляр: Аякже! Я об'їздив кiлька озер, i все-таки на "моєму" клює найкраще. Iдуть лящi, карасики, коропи, є й судак, i щука, але їх треба ловити пiзнiше на блешню. Найбiльша риба, яку зловив, -- короп на 22 кiлограми. Таке добряче пацятко, клюнуло на звичайну варену картоплю -- коропи її дуже люблять. Перед тим я гарно пiдкормив, кинув у воду вiдро вареної бульби, тож короп, справдi наче те порося, схопив i шматок з гачком. Якби кинути просто один гачок з наживкою, то короп не клюне: вiн дуже обережний. А коли їди багато, втрачає пильнiсть. Наробили ми з улову i юшки, i балику: це такi шматки засоленої, наче таранька, риби, що висихає на сонцi, дуже смачнi. Перед поїздкою на Черкащину був у Криму, в Коктебелi, але там майже не виходив з будинку: коротив свiй роман "Залишенець".

"Контекст": Навiщо?

Василь Шкляр: Його хотiли опублiкувати в "Сучасності", але роман на понад 400 сторiнок, тож не вистачало мiсця. Я дуже страждав, коли коротив. Але, на щастя, редактор дав "добро", щоб друкувати "Залишенця" у майже повному обсязi. Тож мене це втiшило. Пiсля публiкацiї в журналi книга вийде друком в одному з найбiльших українських видавництв.

"Контекст": Чув, що у Коктебелi ви брали участь у лiтературному фестивалi.

Василь Шкляр: I не в одному, а вiдразу у двох: перший мав назву "Курячий бог" -- це так називають звичайний камiнчик iз дiрочкою. Якщо його знайдеш на узбережжi, вважай, буде тобi щастя. Цей фестиваль органiзували для приватного спiлкування мiж письменниками. Зокрема, був там i вiдомий на заходi письменник Вiктор Єрофєєв. Вiн переважно мешкає в Парижi, але в Росiї у нього є видавництво, а в Коктебелi вiн має чудовий будинок, правда, трохи ще недобудований. Ми поспiлкувалися, домовилися про спiвпрацю: Вiктор видаватиме мiй "Ключ", а я натомiсть перекладу українською його книжку "Энциклопедия русской души". Назву вже переклав: "Енциклопедiя москальської душi" (Смiється).

"Контекст": Не образиться?

Василь Шкляр: Думаю, нi: Єрофєєв антипутiнець, демократ, європейськи орiєнтована людина. Його батько, дипломат, був засновником пiдпiльного московського журналу "Метрополь". Через це позбувся
роботи. А син його став вiдомим письменником, громадянином свiту.

"Контекст": А який другий лiтературний захiд, в якому взяли участь?

Василь Шкляр: Це було в Сiмферополi -- там Спiлка письменникiв, яку я представляв, презентувала кримсько-татарську сучасну лiтературу. Усе вiдбувалося на високому рiвнi: завiтали, зокрема, вiдомий кримськотатарський полiтичний та громадський дiяч Рафат Чубаров, ректор Кримського iнженерно-педагогiчного унiверситету Февзi Якубов, прийшли багато iнших вiдомих у Криму людей. Кримськотатарська лiтература розвивається, це приємно, i ми, українськi лiтератори, у цьому чим можемо допомагаємо. Менi навiть жартома обiцяли поставити пам'ятник (Смiється). Власне, кримськi татари -- одна з українських опор у Криму. Саме вони завжди голосують за проукраїнськi сили. Вони на нашому боцi.

"Контекст": Зараз у нашiй лiтературi панує якась "безгероїчна" епоха. У ваших романах головний герой -- людина сильна духом i тiлом. Яким, на вашу думку, повинен бути "правильний"
лiтературний персонаж?

Василь Шкляр: Намагаюся лiпити повноцiнного українця, без комплексiв, щирого, iз загостреним почуттям справедливостi.

Мене нудить вiд усiх цих наркоманчикiв та їхніх рефелексiй.

Таке може написати кожна бiльш-менш грамотна людина. Добра лiтература -- це передовсiм характер, а характер визначає низка виразних епiзодiв. На жаль, у сучаснiй нашiй лiтературi це зустрiчається досить рiдко.

"Контекст": Може, лiтераторам-початкiвцям бракує освiти?

Василь Шкляр: Можливо. Колись в СРСР був Лiтературний iнститут у Москвi. У нас у Києвi тепер на факультетi фiлологiї в унiверситетi вiдкрилось вiддiлення, де навчають лiтературнiй роботi. Звичайно, "навчити" на письменника майже неможливо, однак, я не проти таких
закладiв. У них, незважаючи нi на що, iснує середовище, де молодi люди можуть обмiнюватися досвiдом, знаннями, досягненнями. У таких умовах талант "росте" значно швидше.

Коментувати...

Петро ЯЦЕНКО
03.09.2009

Читайте також у рубриці:

• Горбатько: "90% англійських матюкiв мають українські відповідники"
• Єшкілєв: "Мої книжки продають в Америцi"
• Андрухович: "Моїй онуцi сподобався "Карбiдо"
• Жадан: "Я пишу щось мiстично-сентиментальне"
• Забужко: «Це книга про любов і смерть»
• Андрухович: "Берлін для мене - добра прикмета"
• Подерв'янський: "Усiх їх я посилаю на..."
• Дяченко: "Населений острiв" з'їв нас цiлком
• Жадан: "Я вiльний художник"
• Роздобудько: "У мене немає кризи"
• Карпа: "Відправ працедавця пiд три чорти!"
• Нестайко: "Я й досi пишу"
• Єшкiлєв: "На мене нікому кричати вдома"
• Шкляр: "Ми вручимо долари та "Айстру"
• Мушкетик: "Мене били за "психологiзм"
• Кожелянко: "Я став забобонним"
• Дереш: "Ніяких потойбічних тварин"
• Іваничук: «Я народився письменником».
• Шевчук: "Я - модерніст"
• Андрухович: "Мучуся над сценарiєм"
• Подерв'янський: "Там були о**єнних розмірів крила!.."
• Забужко: "Не кажіть цього в пристойному товаристві!"
• Iздрик: "З моїм майбутнiм - проблеми"