Горбатько: "90% англійських матюкiв мають українські відповідники"

Рекорд

Горбатько: "90% англійських матюкiв мають українські відповідники"
Харкiвський мовознавець перекладав нову книгу Дена Брауна зi швидкiстю 50 тисяч знакiв щодня

"Чак Палагнюк був би в нас українським письменником середнього рiвня"

"Мене дивує, як деякi перекладачi можуть робити переклад того ж Дена Брауна пiвроку, -- каже Володимир Горбатько. -- Менi для 500-сторiнкової книги знадобиться лише мiсяць". У доробку цiєї людини - переклади українською романiв Джейн Остiн, Чака Палагнюка, Брема Стокера; мовою Володимира Горбатька говорять легендарнi герої Джека Лондона та Джеймса Паттерсона, а також "Тi, що спiвають у тернинi" Колiн Маккалоу...

"Контекст": Володимире, чи траплялося в роботi, що адекватно перекласти з оригiналу неможливо?

Володимир Горбатько: Такого не було. Перекладачем не можна працювати, не знаючи конструкцiй мови. Тому я думаю переважно не про те, що написано, а як його краще iнтерпретувати українською. Iнколи порiвнюю свою роботу iз роботою росiйських перекладачiв i досить часто помiчаю в колег чимало неточностей i навiть вiдвертих "ляпiв". Не знаю, чому так трапляється. Можливо, вони не надто "напружуються", коли працюють, тож усi незручнi моменти намагаються пропустити чи оминути.

Я перекладаю дуже швидко -- по 50 тисяч знакiв на день, однак пiсля вичитування роблю небагато виправлень. Хоча i в мене була одна iсторiя. Книжка Джейн Остiн, примiром, вийшла з назвою "Чуття i чутливiсть", хоча правильно було б "Розум i почуття". Однак видавцi чомусь наполягли саме на неоковирнiй назвi, мовляв, вона бiльше подiбна на росiйськомовний варiант.

"Контекст": Iснує думка, що в українському варiантi надто цнотливi перекладачi та редактори витирають усi матюки...

Володимир Горбатько: Насправдi для 90 вiдсоткiв англомовної лайки в українськi мовi можна знайти вiдповiдники. Iнколи доводиться згадувати знання вуличної мови 60-х рокiв. Нинi так уже нiхто не говорить на Слобожанщинi. Проте такi вислови, як "пiдар котячий" вживаю для того, щоб приблизно передати лайку англiйською. Їх ще не витер з книжки жоден редактор. До речi, iнколи доводиться запозичувати дещо. Проте без цього не обходиться жодна мова! Тi ж англiйцi запозичують все, що завгодно. А, примiром, iдiома "пхати носа не у свої справи" -- англiйська, "на всякий случай" росiяни взяли з нiмецької. Однак, у того ж Дена Брауна "перченi вирази" не зустрiнеш, мова вихолощена.

"Контекст": Чи суттєво змiнюється авторський текст пiсля перекладу?

Володимир Горбатько: Iнколи доводиться для збереження ритму та стилю вставляти чи забирати якесь слово. Проте все у межах допустимого. Хоча менi траплялися радянськi переклади Джека Лондона та Майна Рiда, якi iнкаше як "переказом" не назвеш: викинуто або переiнакшено цiлi речення. Мабуть у радянськi часи перекладачi, що не могли спiлкуватися з колегами за кордоном, просто не знали, як це iнтерпретувати.

"Контекст": Чи можете порiвняти рiвень майстерностi сучасних iноземних та вiтчизняних авторiв?

Володимир Горбатько: Не думаю, що нашi автори вiдрiзняються в гiрший бiк. Примiром, Чак Палагнюк був би в нас українським письменником середнього рiвня. Той же Винничук за багатством мови випереджає його. Просто в Палагнюка своя аура, але якщо розiбрати по кiсточках, то вийде, щ вiн бере переважно епатажнiстю, оце й усе. Iнколи, читаючи англомовну лiтературу, стикаюся з книжками, якi є набагато бiльш талановитими й цiкавими, нiж розрекламованi по всьому свiту бестселери. Це визнають i видавцi, однак, про таких авторiв знає значно менше людей, нiж цього б хотiлося.