"Нам строіть і жить памагаєт..."

Подерв'янський: "Там були о**єнних розмірів крила!.."
Гуру матюка про витоки творчості

Фото надане Лесем Подерв'янським

Фото надане Лесем Подерв'янським

Незважаючи на декларовану ним пристрасть до алкоголю, Лесь Подерв'янський надзвичайно чітко формулює думки. Знамениті матюки з вуст пана Леся звучать природно, порційно та смачно. І досить глянути на фото цього персонажа, аби зрозуміти: особам морально нестійким спілкуватися із класиком віч-на-віч небезпечно.

"Контекст": Лесю, ви народилися в 1952 році, у "дрімучі" радянські часи. У вас совдепівські герої, Павлік Морозов, матюки… Але совдепівська людина так ніколи б не написала.

Лесь Подерв'янський: Згоден, радянщина на мене не вплинула. Невідомо, чому я був такий "умний", але щось мене в усьому цьому не влаштовувало, скільки себе пам'ятаю. У дитячому садку, школі я це ненавидів страшно. Я ніколи не був дисидентом, тому що мені хотілося жити, а не сидіти в тюрмі. Але дулю в кишені я все-таки тримав. Я ніколи в цю по..бень не вірив. Ніколи не вважав за потрібне підігрувати. Ні в житті, ні в творчості я ніколи їм не прислужився. Тут у мене абсолютно чиста совість. Я ніколи не малював Леніна і всяку таку х…ню. Ніколи!

"Контекст": Можливо, не всім відомо, що п'єси - ваш побічний продукт, а основне заняття - живопис. Ваші батьки теж художники?..

Лесь Подерв'янський: Моя мати мистецтвознавець, викладає в академії мистецтв. А художник у мене - батько. Вони боялися завжди, що я за деструктивністю свого характеру та дитячим нерозумінням того, що робиться, не втрапив у якусь халепу. Тому при мені навіть розмови на політичні теми припиняли. Це було на абсолютно підсвідомому рівні здорової дитини і здорового глузду. Це не тому, що я щось знав, а на глибинному, тваринному рівні. Мене завжди нудило від дитячого садка, від школи, від піонерів, комсомолу… Це ніколи не було моїм, тому воно не мало на мене впливу. Єдине, в чому я помилявся, і, мабуть, всі ми помилялися, - це те, що при цьому режимі ми всі й подохнем. Подохнуть наші діти й онуки. Отут ми помилилися.

"Контекст": Ми подохнемо при іншій владі?..

Лесь Подерв'янський: За совдепії один єдиний раз у мене майнула думка, що можливо скоро всьому пі…єц… Я купував коту рибу, а замість риби мені продали якусь дивну тварюку з головою, крилами і хвостом. Тіла у неї не було. Спочатку все це було заморожене, і я думав, що це хек. А коли я це розморозив, то жахнувся: навіть коту там не було що їсти. Замість плавників там були ох…нних розмірів крила! Ну добре, я купив це для кота, а люди ж купували це для себе! Тому я подумав, що коли цю х…ню продають, то, мабуть, скоро всім пі…зц! Було таке апокаліптичне видовище… Що було в радянській владі поганого?.. Та майже все. Коли ти не хотів грати за її правилами, то в тебе не було майбутнього. Радянська система виховувала відчуття абсолютної безнадії. Але факт того, що в тебе нема майбутнього і нема що втрачати, породжує свободу. Ми були парадоксально вільними в ті часи. Зараз не так. Зараз прийшло відчуття зовсім іншої волі та свободи. Зараз кожен щось кроїть, коїть, якось заробляє. А тоді залишалась лише свобода зранку пити шмурдяк. Що насправді є теж чудово!

"Контекст": Ви були першим українським автором, який не тільки почав вживати вульгарну лексику на папері, але й робити це доречно...

Лесь Подерв'янський: По-перше, я не визнаю ефмеїзму "ненормативна лексика". Бо я досі не зрозумів, чому не можна вживати слова "х..й"?.. Хай мені хтось пояснить, що в цьому слові є ненормативного? Поганого або доброго?.. Це абсолютно нейтральне слово.

"Контекст": А якщо це прочитають діти?..

Лесь Подерв'янський: Що такого нового в слові "х..й" для дитини? Де ота грань переродження, коли дитині ще не можна знати, що таке "х..й", а за нею - вже будь-ласка?.. Як пояснити оце? Чому "х..я" треба так боятися? Це ефмеїзм для недозрілих народів. Ми дивимось американське кіно, і один наркоман каже іншому: "Ай фак ю!" А в нас іде переклад: "Я тебе зневажаю, негіднику". У нормальних країнах із нормальною психікою це все давно проїхали, а в нас іще жують…

"Контекст": Все-таки, російські матюки вживають українські дядьки…

Лесь Подерв'янський: Україна живе за подвійними стандартами, до яких привчив нас ще совок. А в Україні є ще одна деталь, яка відрізняє нас від росіян: вони більш розбещені, а українці карикатурно цнотливі, особливо галичани. Вони всі розмножуються виключно брунькуванням. Особливо це відчутно в діаспорі, бо вона переважно походить з Галичини. Не те, щоб у цих людей х…я не було чи п…ди. А вони як квіти і бджілки літають і самозапилюються. Діаспора - це мертве суспільство, не здатне створити абсолютно нічого. Якщо людина щось пише, то вона повинна писати правду. Висмоктувати з пальця можуть тільки автори жанру фентезі. Людина, яка пише щось серйозне, повинна писати про те, що вона добре знає. Коли я дивився українське кіно, мене дивувало, звідкі ці люди взялися, чому вони так говорять. Вони ж не на Марсі живуть… До життя, справжнього життя це не мало жодного стосунку. Це є подвійні стандарти і брехня. А з брехні ніколи не буде нічого доброго.

"Контекст": Коли з'явився перший аркуш із написаним текстом?

Лесь Подерв'янський: Не пам'ятаю вже… Хоча ні. Перший пасквіль я написав про дідуся й бабусю, коли мав років п'ять. Він, правда, був досить невинний. Це був комікс, де вони мали вигляд чортів. Я був покараний за це.

"Контекст": А як пізніше виникла ідея записати ваші твори на аудіоносії? Кажуть, що коли б ви обмежилися тільки книжками, то не мали б такої популярності…

Лесь Подерв'янський: Це під час якихось п'янок хтось підступно записував. Я навіть не бачив цього. Ніколи не записував спеціально. Такі речі пахли ув'язненням. Ви взагалі уявляєте, що таке совок!?.. Справа в тому, що стати знаменитим художником в цій країні майже неможливо, бо живопис нікого не цікавить, крім обмеженого кола фахівців. У Києві художників до чортової матері! Хороших художників небагато, про них нічого не знає широкий загал. Відомий художник - це ще не означає "добрий". Часом це несумісні речі.

"Контекст": Популярність Подерев'янського як автора літературних творів вплинула на продаж картин?

Лесь Подерв'янський: Так, їх купують більше. Як не парадоксально, але ім'я допомагає. Та не думаю, що коли б я був посереднім художником, то літературне ім'я мені чимось зарадило б.

"Контекст": Я знаю людей, які принципово не читають Подерев'янського. А дехто віднаходить у ваших текстах багатошаровий підтекст, або ж як це популярно казати "месідж"…

Лесь Подерв'янський: Кожен вичитує стільки, скільки йому дозволяє його культурний потенціал. І це добре, до речі, бо одні сприймають тільки упаковку, а інші лізуть глибше. Можна навіть сказати, що це елітарний товар у демократичній упаковці.

"Контекст": Які наклади ваших творів?

Лесь Подерв'янський: А чорт їх знає… По-перше, усі видавництва завжди брешуть щодо накладів, а по-друге, я справді цим не цікавився. Досить, що виплачують гонорар.

"Контекст": Як виглядає робочий день Подерв'янського?..

Лесь Подерв'янський: Тішуся, що за все життя, крім армії, я не мав над собою ніяких начальників. Прокидаюся пізно - близько десятої. Роблю зарядку, іду до майстерні. Тоді вертаю додому абу іду на тренування. Я досить тривалий час займаюся одним із видів кунг-фу у спортзалі. Це двічі-тричі на тиждень. Загартовує дух і, мабуть, корисно для здоров'я…

"Контекст": У ваших творах жінки виписані, м'яко кажучи, не найкращим чином. Вони або занадто манірні, або дуже агресивні чи легкодоступні. А в житті яке до них ставлення?..

Лесь Подерв'янський: Я вважаю, що жінки такі ж люди, як і ми. Є жінки красиві і негарні, розумні і дурні, ті, що тебе хвилюють і не хвилюють зовсім. Щоб пізнати життя в усіх його барвах, треба теж пізнавати і різних жінок, безтямно закохуватись, а потім братися за розум. Хоча творчості жінки заважають. Коли закоханий, ні про що інше думати не можеш. Усіх жінок треба гнати з майстерні сраною мітлою і працювать. Хіба що жінка - модель. Коли малюєш жінку, то все зовсім інакше. Не може існувати сексу під час малювання. Або секс, або малювання. Це дві абсолютно несумісні речі. Моя жінка не ревнує мене, бо я не даю до цього приводу. А по-друге, вона розумна, красива і самодостатня.

Коментувати...

Петро Яценко
08.01.2009

Читайте також у рубриці: