т е к с т

|

Пасха

- Ірочко, ти мені поясни, хіба обов'язково тягнути їжу до церкви? Це підвищує її калорійність і поживність? Я й без того здатен все це спожити. У мене в барі і винце не найгірше знайдеться. Арі, скажи їй, - промовив Філіп і вийшов з кухні.

|

Мій фаталізм

Не я перший помітив, що усі речі по суті своїй мають свою протилежність, свого антипода, без якого вони, виявляється, втрачають очевидний зміст. Розум людини завжди помічав невіддільність світла від темряви, добра від зла, тепла від холоду. Список можна продовжити до безкінечності: верх – низ, правда – брехня, відвертість - потайливість. Нехай ледачий перерве цей ряд.

|

Ватерлоо

Залізничний вокзал Ватерлоо у Лондоні вечорами багатолюдний. Саме в такий час я люблю там бувати. Я глянув на величезний годинник – він показував 18:00, як і того дня, коли я прибув сюди 9 років тому, в грудні 2000 року…

|

Свіфт

Корабель повертається з високих широт, пливучи у хмарі криків, стогонів і лютої лайки. Звуки позамерзали в студених широтах й повисли бурульками на линвах, відтак ожили, розтанувши на сонці. Замерзлі звуки - це, здається, у Свіфта...

|

Чоловік шукає Кафку

Немає місця на жодну нірвану...
З останнього інтерв’ю
Івана Павла Другого, записаного
Вітторіо Мессаре

|

Преторіанці

ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ

Ще вчора Фінський. 
З запахом сечі.
З якого в тамбур. Як у Царство Боже.
П’ять рибин і московські калачі.
Короткий шмон валізний уночі.
Золотоверхий. 
Випадкові перехожі.

|

Маківка

Продавала червону маківку...
По закутках носила...з душі випльовувала...
Словом пестила та серцем дешевила...
В середині маківок багато, на шляху – нові...
Викинеш стару квітку...увіткнеш носа в новий запах...
Почнеш пестити словом...

|

Цар звірів не лев

Тихо шелестіло листя, цвірінькали далекі пташки, повітря, що пахло жасмином і минулою спекою, більше не обпікало.

|

Прозорі мольберти Рене Магріта

Строгі люди сиплються наче дощ на вулиці строгі.
Чорний чоловік із обличчям добрим – один серед них. 

|

Немовля з палаючого будинку

Будинок загорівся раптово і без жодних видимих причин. Мабуть, ніхто й не подумав би виносити звідти якісь речі, бо полум’я було занадто сильним.

|

Аногрог

Листів було п’ять, акуратно перев’язаних червоною стрічкою. Він знайшов їх у внутрішній кишені мертвого вояка. В стиснутій долоні знаходився шматок паперу, який підхопив вітер, коли він розігнув йому пальці.

|

Політ у минуле

Космічний корабель приземлився у віддаленому сибірському селищі, там, де проминуло її дитинство. Він сяяв і переливався скалками скляних новорічних іграшок. То був той самий картонний космічний корабель, в  якому першокласниця Настя з’явилась на новорічному святі в школі. Він був синього кольору, як і її очі, в яких відображалось небо.

|

Святий Антоній і чекісти

1. Ми зазирали у замкову шпарину і бачили облуплену стіну із химерним рослинним орнаментом, а потім підсаджували одне одного й бачили у вузькому вікні небо із зірками. Блакитне небо із золотими зірками. Воно було несправжнє, і тому здавалось неймовірно гарним сільським дітям, що досліджували й пізнавали світ таким, яким його бачили їхні очі, чули їхні вуха і смакували їхні язики.

|

Рекомендація видань до рецензії:

text-сontextukr.net

|

Гаррі Дереш із Лео-Хогвардса

Любко Дереш "Архе","Кальварія", 2005

Любомир Дереш вирішив укотре полякати відданого читача: обережно, мовляв, даний текст самоусвідомлюється... не розглядати за кермом і т. п. і т. д... Наче молодий чарівник, що склав на "тверду четвірку" науковий буддизм

Н а відміну від простеньких "курсових": "Культу" і "Поклоніння ящірці", на "диплом" Дереш вирішив замутити щось серйозне. В "Архе" (не вперше, щоправда) зустрічаємо і нелінійний плин часу, і міфотворчість про новий наркотик, який робиться із очних крапель (ось чому до окулістів завжди такі черги!). Проте із західняцькою дбайливістю в новій світобудові ґазда-Любко використав дошки з "Поклоніння ящірці" та цвяхи з "Культу". Це, передовсім, милі його серцю оповідки про кумедних "ціток-вуйків" та чарівні Мідні Буки. Як і в попередні рази, Дереш густо присипав свої оповідки курсивом та ВЕЛИКИМИ БУКВАМИ.

На завершення книги текст плавно перейде у графіку. Не треба цього лякатися. Адже на останніх курсах Лео-Хогвартса майже всі чарівники знають, що тексти - це взагалі-то така умовність, одна із багатьох умовностей, які нас оточують і часом боляче б'ють по... руках. Найкривавіший момент "Архе" - відтяті фаланги ґуру, який нагадує Булгакового героя Фагота.

Просторово-образне мислення Любка відверто вражає. Скажімо, крапку він трактує як тунель у безкінечність, а на сторінці 201 скочується на верлібри. Це повний катарсис і розкріпачення автора, але не його героїв. У результаті крапка перетворюється в "сонечко семикрапкове", а Дерешеве alter-ego - на дівчину Терезку в очікуванні менструації.

"Є митці, що для них важить пошук "крапкової правди"; такі митці приречені на епігонів-стилізаторів, які кожну таку "крапку" беруть за предмет власного стилепошуку, доводячи її до "абсурдної" досконалості; ... інакше кажучи, література вступає в добу стилізації" (В'ячеслав Медвідь).

Коментувати...

Петро ЯЦЕНКО
08.01.2009

Читайте також у рубриці:

• «Маски та маскування»
• Історична проза Юрія Камаєва
• Шкляр та повія