Весела історія

Роздобудько: "У мене немає кризи"
У роботi три кiносценарiї, роман, кiноповiсть про футбол i вишивання бiсером...

Ірен Роздобудько любить тварин, але не тримає їх удома.

Ірен Роздобудько любить тварин, але не тримає їх удома.

Iрен Роздобудько вражає своєю безпосереднiстю та скромнiстю. Iнша людина б вже задерла носа й почувалася "зiркою" на всi сто. Але це не стосується Iрен Роздобудько. Постiйно дiяльна, гiперпродуктивна й талановита, вона з кожним новим досягненням, видається, стає все бiльш невпевненою i ще бiльш скромною. Вийшли на екрани три стрiчки за її сценарiями -- "Ну, так, а що тут такого?" Пише за два тижнi те, що iншi роблять роками -- "Але потiм можу кiлька днiв валятися на диванi". 

Як письменницi, журналiстцi та сценаристцi вдається знаходити час на все? Iз такого запитання "Контекст" розпочав телефонне iнтерв'ю.

"Контекст": Мабуть, у вас є розпорядок дня? Якийсь секрет?

Ірен Роздобудько: Я людина абсолютно неорганiзована! Я лежу, говорю по телефону, вишиваю, ходжу з друзями. У мене таке враження, що я весь час вiдпочиваю i нiчого не роблю. От зараз валяюся на диванi, дивлюся телевiзор. А коли бачу, що зроблено, то думаю: "Тю! А коли я це все встигла?!" Я працюю начеб позмiнно: можу кiлька двi доби безперервно щось робити, але потiм падаю i два днi вiдлежуюся, нiчогiсiнько не роблю.

Мені дуже дивно чути, що хтось там сiдав за роботу зранку, писав до обiду, гуляв, i знову сiдав за писання. Я не можу загнати себе в такi рамки! Люблю вишивати бiсером. Це марудна робота: кожну крихiтну бiсеринку треба пришивати дуже акуратно. Зза двi ночi я роблю вишивку розмiром з книжку. Мене настiльки це захоплює, що я не сплю. Потiм лежу, очi болять... Влiтку великий сценарiй написала за два тижнi. Iншим на це потрiбен рiк. Це хвороба, мабуть, фанатичне захополення роботою, але в мене такий ритм.

"Контекст": Кажуть, що ви -- одна з найкращих українських сценаристок. Але вiдомо, що ви починали з вiршiв...

Ірен Роздобудько: Я пишу з шести рокiв, у мене в дитинствi був такий рожевий блокнотик, олiвець, i я занотовувала якiсь вiршики. Це було для менi iграшкою. Коли подорослiшала, написала i видала двi поетичнi збiрки, але це було давно. Зараз, правда, уже не вiршую. Коли ти знаєш, що можеш римувати, то це вже нецiкаво. Я можу написати пристойний вiрш, але знаю, що це зроблю механiчно. Ця хвороба вiд мене уже пiшла. Може, проза, приглушила цей поетичний голос.

Вiршi вимагають бiльше нервiв, нiж проза.. Коли їх писала, мене трусило, колотило, наче у пропасницi. Це важко пояснити, але це величезний катарсис, коли вiдчуваєш, що ось - саме те слово, яке потрiбне. Тепер я б хотiла писати пiснi. До речi, невдовзi вiдбудеться мiй лiтературний вечiр, де я читатиму i свою поезiю в перекладi. Бо ж я сама з Донецька, i вiршi писала росiйською. Я готуюся до цього вечора, хочу бути теплою та вiдвертою зi
слухачами. (Смiється).

"Контекст": Вважаєте себе щасливою людиною?

Ірен Роздобудько: Я щаслива людина, однозначно! Я працюю, i я щаслива. У роботi -- три сценарiї, i якби не ця довбана криза, то за ними б уже знiмали фiльми. Наразi тривають акторськi кастиниги, пiдготовча робота до зйомок. За минулий рiк я написала сiм сценарiїв. Але запитайте, коли я це роблю -- я не зможу дати вiдповiдi! Я майже не сиджу за комп'ютером. Нещодавно ще й захопилася театральною драматургiєю, хочу навчитися написати п'єси. Уже дописала перший акт. Було б чудово, якби у мене вийшло. У планах - зробити щось для документального кiно, я ним дуже цiкавлюся. Нещодавно говорила з режисером-документалiстом, подала йому свої пропозицiї, iдеї. Тож думаю, що невдовзi буду щось робити в цьому напрямку. Мене завжди цiкавить щось нове. Зараз я читаю книжку про актора й режисера Iвана Миколайчука, я зараз старша вiд нього на рiк, але дивуюся тому, скiльки ця людина за цей час встигла зробити! Тут його сценарiї, нотатки... Це захоплююча постать!

"Контекст": Щось пишете тепер?

Ірен Роздобудько: Ну звичайно! Пишу кiноповiсть про футбол. Ми з Володею Тихим, який зняв за моїми сценарiями фiльми "Таємничий острiв" та "Гудзик" запланували зробити й щось до Євро 2012. Це не буде якась кон'юнктурна рiч, бо менi справдi цiкава ця тема, i працювати легко. Це буде iсторiя футболiста -- психологiчна, захоплююча. Крiм того, пописую великий роман-притчу. Тож у мене немає кризи, зокрема творчої. (Смiється).

"Контекст": Як вдається поєднувати усе це ще й з журналiстикою, адже ви працюєте редактором жiночого журналу!

Ірен Роздобудько: Робота i творчiсть -- для мене рiзнi речi. Робота дає стабiльнiсть, або хоча б iлюзiю стабiльностi. Зараз це багатьом потрiбне. Я не уявляю, як можна не бути професiйним лiтератором, як на мене, це не заняття. Людина повинна мати професiю в руках. Журналiстику я люблю, хоча в разi чого готова й унiтази продавати.

"Контекст": Чому раптом унiтази?

Ірен Роздобудько: Щойно говорила з подругою. Вона шукає роботу, i їй запропонували продавати унiтази. Я кажу, що коли лишаєшся без газу, води й копiйки за душею, то будеш рубати дрова, палити багаття i якось жити, правда? I я в разi чого не буду розбивати собi голову до стiни. Якщо роботи не буде, пiду з подругою продавати цю сантехнiку, менi не буде соромно анiскiлечки! Але чого це я про сумне?.. (Смiється).

"Контекст": Гаразд, змiнимо тему. Домашнi тваринки є у вас?

Ірен Роздобудько: От їх немає, на жаль. До них потрiбна вiдповiдальнiсть. У мене був собачка, але вiн так жалiбно дивився, коли я приходила додому, так довiряв... Я не можу собi дозволити, щоб якась iстота так вiд мене залежала.

"Контекст": Правда, що ви братимете участь у показах моди?

Ірен Роздобудько: Так, це молода львiвська модельєрка Юля Ляхiв запропонувала зробити. Вона пошиє для мене, Лариси Денисенко, Марiчки Матiос за нашими мiрками якесь цiкаве вбрання, i ми демонструватимемо його на подiумi зi своїми кривими ногами. (Смiється). Це буде на початку квiтня, тож дай Боже, щоб усе вiдбулося. Знаю, що й дехто з чоловiкiв-письменникiв зголосився, зокрема, Андрiй Кокотюха. Мрiю викупити в авторки сукню, якщо буде вдалою.

Коментувати...

Петро ЯЦЕНКО
12.02.2009

Читайте також у рубриці: