Андрій Зланіч - доводить, що захоплюватися також треба уміти. Він стирає порох з аркушів пам'яті, і поки інші пчихають, каже: "Це прекрасно!"

Латиноси та жовтий м'ячик

"Хочу, щоби після моїх віршів про Давида Налбандяна, аргентинського тенісиста з вірменським корінням, люди почали вчити іспанську та любити великий теніс. Жартую".

Про Густаво Куертена

Густаво 
сидить на лавці,
тримається за коліно
 
зараз-зараз,
одну хвилинку
 
і стюарди відступають

в його голові боса нова 
останні чотири години
 
одна й та сама пісня,
одна й та сама пісня
 
дівчина з Іпанеми? 
щось із Аструд Жілберто? 
 
Густаво 
не може згадати,
в його голові повно сонця
 
мелодія ж б’ється, мов риба,
у пам’яті, що зміліла
 
аж видно 
скелети крабів
на пляжах Копакабани
 
аж видно
хлопчачі зграйки:
Сан-Паоло, Сантос, Крузейро
 
тільки її не знайти там,
лише її там 
не має
 
він дивиться трохи навкіс: суперник махає рукою,
малює автографи дітям, карлючку на об’єктиві
 
в цей час місцевий чиновник
звертається до Густаво
 
мсьє Куертен, від французів та, звісно, мене особисто 
прийміть цей шматочок ґрунту,
авжеж, з цього самого 
корту
 
ми щиро цінуємо внесок, який ви зробили у теніс,
і ваші найкращі роки припали
безпосередньо…
 
риба стрибає в цю ріку
й Густаво пригадує пісню
 
отак і минуло літо
отак і минуло літо 
отак і минуло літо

 

***

Про Гільєрмо Каньяса

ви бачили це? 
він поспіль програв три тайбрейки!

він злив три тайбрейка 
одним за одним?

отой хлопець!
 
так-так, 
цей латинос просрав всі можливі тайбреки! 

і перший, і другий, і третій, 

о, Боже! 
о, Боже!
 
Гільєрмо проходить повз них, натягнувши на очі кашкета,
й одразу вступає в гімно 
 
¡joder con tu perro!
 
¡carajo! 
¡carajo!
¡carajo!
¡carajo!
 
аж тут
йому кидає 
в ноги петарду міська божевільна,
 
кудлата 
кавказька вівчарка 
вгризається в ліву гомілку,
 
складає 
адмінпротокол 
випадковий дільничний,
 
й негарно
сміються, зібравшись навколо, араби
 
Гільєрмо ридає
¡oh, madre mía!
 
Гільєрмо благає
¡trágame, tierra!
 
і Бог розуміє,
що час особисто втручатись
 
і Бог припиняє
невтішні гільєрмові муки
 
з трамваю виходить,
так ніби апостол, Андрєй Макарєвіч
 
співає
 
бывают дни, когда опустишь руки

 

***


Про Давида Налбандяна

зелена й блискуча, мов риб’яча луска,
трава обвиває Давидові ноги
 
він дихає важко,
він не спроможний 
 
зрушити з місця
зрушити з місця
 
і люди навколо якісь вже непевні,
так наче не люди, а ніби перевертні 
 
скажімо, лемури 
з хвостами-плітями  
 
не зрушити з місця
не зрушити з місця
 
і він закривається, руками вимахує,
малює формулу Чорного Тенісу
 
такий переляканий і жалюгідний,
такий спітніло-схожий на Елвіса
 
(гладкого)
 
лемури сміються собі, скрегочуть,
аж стає ніби соромно дамам з віп-ложи
 
дивитись
 
й вони відкривають свої ноутбуки
 
відволіктись
 
на комерційних лесбійських форумах
 
ось очі блищать,
ось ніби вже самовдоволені
 
і, певна річ, не помічають, 
 
як під бандерлогами
звивається те, що було колись Д. Налбандян

 

***

Про Фернандо Вердаско

¡adóbame esos candiles!
сплюнув Давид, не глянувши на Фернандо,

замість ракетки
з футляру літрову чінзано

витягнув і приклався

тицьнув мені

«Ні-ні, мій Великдень за тиждень!

знизавши плечима,
Давид присмоктався до пляшки 

¡qué mano!

Фернандо, ховаючи очі, дивився 
тільки під ноги

навколо ж бо всюди
Ана Іванович 
клята

з біґбордів, вітрин магазинів та навіть з рекламних проспектів,
що їх він набрав цілу купу
у маркеті біля 
заправки

для виду купивши там ножички, блок мінєралки та Марку,
тепер спересердя дрібнить на такеньки шматочки
колишню

і крутить цигарки,
і крутить цигарки,

і крутить цигарки

скуривши,
знов пхає кохану колишню в цигарки

отак

ми йшли втрьох 

отак 

повертались додому

я,
Налбандян
та невтішний Фернандо Вердаско,

зробивши
на хвильку зупинку,
трусили з кросівок піщинки, купались у морі, ламали цвіт вишні

і знову плелися під сонцем

далеко-далеко 

за обрій

 

***

 

Про Хуана Карлоса Ферреро

в період з кінця сімдесятих і аж до двотисячних включно
відбувся кінцевий глобальний перерозподіл
 
не цих всіх ЄЕС, СРСР, Югославій чи НАТО,
а глибше копнемо – Сонячної Системи
 
як наші справи хочете знати?

прогнози невтішні
 
тринадцятий рік відбивають десанти з Сатурну
найкращі з найкращих: морські бойові офіцери
 
важко, звичайно, ще й розвідка їхня працює,
блокує закон, що дозволить людське клонування 
 
хоч їхні клонують себе повсякчас,
 де їм лиш заманеться
 
а наших все менше,
а наших фактично немає
 
вже 
кожен мужчина 
ходить з військовим білетом
 
просто жінкам 
зазвичай такі речі не кажуть
 
так от
 
другий сет 
Хуан Карлос Фереро в ударі
 
противник 
в уяві пакує додому валізи
 
як тут
у Хуана вібрує 
вшитий у вухо мобільний
 
¡oye, Juan!
¡soy general de brigada!
 
¡oye, Juan!
¡La Tierra está en peligro!
 
¡oye, Juan!
¡soy general de brigada!
 
¡oye, Juan!
¡La Tierra está en peligro!


***

Про жовтий м’ячик

На Вімблдоні третій день дощі,
й старі гравці, мов в пошуках Грааля,
витрушують із роздрукованих таблиць
принаймні натяк, чи хтось виїбе Надаля.

На Вімблдоні третій день дощі,
й гравці, сумуючи, ковтають світле пиво,
поміж пляшками швендяють чорти
і вихваляються, що спричинили зливу.

На Вімблдоні третій день дощі,
й поволі здають нерви в найстійкіших:
хтось повертається додому, мов з війни,
хтось голить бороду, хтось пише довгі вірші.

На Вімблдоні третій день дощі,
й напівпорожню пляшку буцнув Червень,
і пиво капає, мов залишки душі,
і скло смарагдове, мов трупна зелень.

На Вімблдоні третій день дощі,
і, остаточно відокремившись од тари,
злетіло пиво, але злі бомжі
здадуть пляшки, й триватиме сансара.

 

***

Захід-Схід 

Коментувати...

Андрій ЗЛАНІЧ
21.09.2009

Читайте також у рубриці: