Ощадкнижки лiтераторiв

Мані-мані-мані...

Ощадкнижки лiтераторiв
Переважна бiльшiсть сучасних українських письменникiв не може прогодувати себе за рахунок гонорарiв вiд вiтчизняних видавцiв

І гривня вже не та... Фото "Контексту".

Коли 18-рiчний американець Джонатан Фоер подорожував Україною в пошуках своїх предкiв, вiн i гадки не мав, що за кiлька рокiв дуже легко стане мiльйонером. Повернувшись на батькiвщину, Фоер написав художнiй роман про пригоди в Українi, опублiкував його в лiтературному журналi, i вже невдовзi лiтературнi агенти пропонували йому за права на книгу "Все ясно" чеки на сотнi тисяч доларiв.

Заробiтки молодого українського письменника Любомира Дереша, що став вiдомим теж у вiсiмнадцятирiчному вiцi, не до порiвняння iз американцем -- український видавець запропонував йому спершу кiлька сотень гривень.

У радянський перiод держава щедро платила пишучiй братiї за лояльнiсть, забезпечувала квартирами, "будинками творчостi" й козирним вiдпочинком у спецпансiонатi в Коктебелi. Порiвняно з тими часами нинi члени Спiлки письменникiв та альтернативної Асоцiацiї українських письменникiв фактично животiють. Проте це не стосується кiльканадцяти авторiв, якi мають грошi на вояжi за кордон, купiвлю нових квартир, а на зустрiчi з шанувальниками
приїжджають на власних авто.

Хто ж вони -- ця сучасна письменницька елiта? Яким чином їм вдається непогано заробляти? Куди вони вкладають свої грошi? На цi теми письменники зазвичай не полюбляють розводитися, та "Контекстові" все ж вдалося зiбрати деяку "секретну" iнформацiю.

Андрiй Курков -- найбiльш вiдвертий

Вiдомий письменник не робить таємницi з того, що заробляє багато. Коли пiд час одного з iнтерв'ю вiн сказав менi, що придбав п'ятикiмнатне помешкання в Києвi, моє наступне запитання було: "Що ж, певно, були приємнi клопоти з умеблювання?", на що Курков вiдказав: "Ну що ви! Я купив її вже повнiстю обставленою!" Та працює письменник в iншому помешканнi, яке знаходиться теж у центрi Києва, на Софiйськiй площi -- там нiхто не заважає. Минулого року пан Андрiй змiнив автомобiль, а також добудовує свою "письменницьку резиденцiю" iз мiнi-готелем в одному з українських сiл.

"Менi завжди вдавалося заробляти грошi, -- говорить вiн в iнтерв'ю "Контексту", -- ще за часiв повної розрухи, у 90-х, я видав свiй роман "Бiкфордiв свiт", позичив кiлька тисяч доларiв у друзiв, надрукував наклад, дав рекламу на транспортi i навiть сам продавав книги в центрi столицi. У пiдсумку вiддав борги й навiть заробив кiлька сотень. Тепер же можу собi дозволити придбати вiскi навiть за 500 доларiв".

Численнi поїздки на зустрiчi з читачами й виступи за кордоном Куркову оплачують органiзатори й видавцi. Проте й лише на гонорари автор мiг би об'їхати весь свiт. "Мiй найпопулярнiший
роман "Пiкнiк на льоду" видали вже в десятках країн, -- говорить Курков. -- Вiн буде годувати i мене, i навiть моїх дiтей".

А за десятитисячнi наклади в Українi пан Курков отримав за весь час лише... кiлька сотень гривень.

Оксану Забужко годує "закордон"

"Зараз я живу лише на вiдсотки вiд свого капiталу, -- зiзнається популярна українська письменниця в розмові з "Контекстом". -- Менi вистачає". Проте панi Оксана не гребує й стипендiями iноземних меценатiв, якi дозволяють їй тривалий час жити та працювати за кордоном, зокрема, у Швейцарiї. Свiй трудовий шлях Оксана Забужко розпочинала як науковець, а iз падiнням "залiзної завiси" поїхала викладати до Сполучених Штатiв, читала лекцiї в кiлькох унiверситетах, зокрема, в Гарвардi. Щоправда, недоброзичливцi стверджують, що там панi Оксана викладала росiйську лiтературу, а однак, це нiчого не змiнює: якщо так, то Оксана Забужко просто вiдгукнулася на iснуючий попит, а до того ж, перфектно вивчила англiйську.

Саме заробiтки в Америцi дозволили письменницi набути "стартовий капiтал", тож вiд бiдностi чи скупостi вiтчизняних видавцiв Оксана Забужко не дуже й залежала.

"Мiй видавець в Українi на початку нашої спiвпрацi пожартував: панi Оксано, давайте ми будемо видавати вашi книги. Ми вас обманемо, звичайно, але тiльки трошки" -- смiється Забужко.

Найвiдомiша книга авторки -- "Польовi дослiдження з українського сексу" розiйшлася у свiтi накладом понад 200 тисяч екземплярiв. Саме гонорари вiд захiдних видавництв залишаються основою добробуту iнтелектуалки Забужко. Та й в Українi авторка спiвпрацює, наприклад, iз фондом "Вiдродження" i отримує зарплатню в Iнститутi фiлософiї iменi Сковороди, де вона числиться старшим науковим спiвробiтником.

Андрухович довiряє банкам

Юрiй Андрухович -- ще один представник вiтчизняного письменницького Олiмпу -- за останнi десять рокiв, мабуть, бiльше часу провiв за кордоном, нiж в Українi. Приємному в спiлкуваннi
автору знаменитих романiв завжди радi захiднi грантодавцi й читачi.

"Пане Андруховичу, куди ви подiнете 50 тисяч доларiв?" -- запитав я в письменника, вiтаючи його iз отриманням польської премiї "Ангелус", що мала вагомий матерiальний додаток. "Певне, покладу на депозит, i буду отримувати вiдсотки" -- сказав письменник.

Проте тривалий час Юрiй Андрухович не заробляв багато. У своїй останнiй автобiографiчно-художнiй книзi "Таємниця" вiн згадує, що на 300 марок, отриманих за виступ у Нiмеччинi мусив годувати родину впродовж трьох мiсяцiв.

Крiм талановитих романiв, популярнiсть за кордоном письменник здобув, виступаючи перед аудиторiями гарною нiмецькою чи польською мовами.

Тепер, незважаючи на безперечну популярнiсть в Українi та за кордоном, Андрухович не поспiшає придбати помешкання своїй доньцi Софiї, яка разом iз чоловiком та донькою Варварою мешкає у селi пiд Києвом, куди навiть важко додзвонитися -- настiльки поганий
там мобiльний зв'язок. Що це -- брак коштiв чи бажання молодi досягти всього "своїми руками"? -- пан Андрухович не уточнив.

Кокотюха пiднявся на сценарiях

Автор популярних детективiв, неодноразовий лауреат конкурсу "Коронацiя слова" завжди може пiдiйти до телефону у своєму київському помешканнi. Андрiй Кокотюха не ходить щодня на роботу, а критичнi статтi у київськi видання пересилає електронною поштою. Але не журналiстика є основним джерелом прибуткiв автора.

"Деякi мої твори, над якими працював мiсяцями, не дали менi жодного матерiального зиску, деякi ж, крiм невеликих гонорарiв, отримували вагомi премiї, -- згадує Кокотюха. -- Та все одно, сподiватися лише на них було б занадто ризиковано, i я працював журналiстом. Потiм почав писати сценарiї фiльмiв -- це дещо iнша специфiка, нiж у романiв, i за них платять набагато бiльше, нiж за художню книгу: вiд 5 тисяч доларiв за телефiльм, i вiд 10 --
за сценарiй кiнофiльму, який знiмають для великого екрану.

Нещодавно, наприклад, я продав однiй зi студiй сюжет свого роману "Легенда про безголового", який у той час ще не був написаний".

"Кiнозаробiтки" дозволяють авторовi навiть не переходити на "лiтнiй" чи "зимовий" час: "У моєму помешканнi є лише один годинник, який показує час "так, як в усiх". Решта я нiколи не
переводжу, i завжди встаю та лягаю спати в один i той самий час. Зараз, наприклад, у мене шоста година, а в усiх -- сьома, а проблем iз запiзненням на роботу не виникає".

Любко Дереш витрачається на квартиру

Коли Любко Дереш уклав свою першу угоду з нiмецьким видавцем, я запитав у нього, скiльки вiн отримав завдатку: "Нiскiльки, -- вiдповiв Дереш. -- Вони розрахуються тiльки пiсля того, як
продадуть книги. Можливо, за кiлька рокiв". "Кiлька рокiв" уже минуло, крiм Нiмеччини, книги Дереша продаються у Iталiї, Францiї, Польщi, Сербiї, Фiнляндiї.

Гонорари дозволили авторовi переїхати зi Львова до Києва й винаймати там квартиру, де Любко працює над новими романами.

Першi українськi видавцi не спромоглися фiнансово забезпечити Любка, однак, виступили як лiтературнi агенти автора за кордоном. Наразi сiм'ї в Любка немає, тож найбiльшi витрати в його бюджетi припадають саме на оренду житла.

Сергiй Жадан працює з усiх сил

Побачивши, що навiть популярний поет в Українi не може прожити за гонорари, Сергiй Жадан вирiшив пiти в науку i захистив дисертацiю в галузi педагогiки. "Ця робота була не дуже сильною, -- смiється в розмовi з "Контекстом" лiтератор. -- Але на захистi зiграло роль те, що мене всi знали, а потiм я виставив пляшку горiлки".

Однак, працювати на кафедрi Сергiєвi не подобалося. "Мене напружувала необхiднiсть постiйно перебувати на роботi й мати стосунки з начальством, тож я був радий покинути цю роботу, коли з'явилася можливiсть" -- згадує Жадан.

Лiтератор став писати романи, якi, на вiдмiну вiд поезiї, користуються значно бiльшим попитом, переїхав у нову квартиру в Харковi. "Тепер я заробляю завдяки поїздкам, грантам, статтям у
пресi, а також гонорарам вiд книжок, -- говорить Жадан. -- Моя мрiя -- це будинок десь за мiстом, щоб там була воля i можна було органiзувати якусь свою комуну".