Віталій Щербаков

Безкінечність, яка зобов’язує

Перед кожною людиною, щойно та народжується, Бог ставить Одне завдання. Лише одне. Виконавши це завдання, людина звільняється. Звільняється внутрішньо й свідомо, коли для неї відбувається усвідомлення й виконання всього життєвого завдання.

Неймовірна надлишковість тривалості життя та енергії, що дається людині порівняно з тими, які потрібні для виконання життєвого завдання. Цю надлишковість я назву Божественною Любов'ю.

* * *

П’ятдесяті роки минулого століття.

Хлопчик пішов до крамниці за продуктами. Купив усе, що потрібно й повернув до виходу з крамниці. Там було двоє дверей, але одні – зачинені, й люди проштовхувались одне повз одного групами: спершу з крамниці на вулицю – одна порція, потім – в інший бік. Зараз із крамниці виходили, ы на вулиці назбиралося вже чимало люду. Підійшовши до дверей, хлопчик побачив навпроти себе жінку. Зупинився, і пропустив її до крамниці. Його накрило теплою хвилею такої вдячності і ще чогось, незбагненно-приємного, що він ладен був засвітитися. Не було слів чи посмішки на обличчі жінки, але з її очей вихлюпнулось стільки полегшення, що це передалось і хлопчику.

Хлопчик виріс.

У великому місті, обговорюючи цей епізод з товаришем, обидва зійшлись на тому, що бувають події, для людини кардинальні. Можливо, той хлопчик народився на Землі саме для того, щоб зупинитися й відчинити жінці двері.

Йшов якось на роботу. І ось якась ледь відчутна незручність підвела його до стовбура одного з дерев, що росли вздовж алеї. З кори стирчало дерев'яне руків’я. Витягнув – шило. Кинув на землю. Відчуття, що виразно струмувало від дерева, посилилось, але тло змінилось. Тепер дерево дякувало й радісно трепетало.

По дорозі на роботу додалось сили.

* * *

Для тих, хто любить висновки і мораль: після вирішення свого життєвого завдання, того, ЄДИНОГО, людина стає безсмертною. Тільки б знайти своє завдання… А усе про «вічне устремління до якоїсь високої мети» – насправді чарівна пісенька. 

Може, ти вже досягнув її, друже? Може, ви разом? Подумай, пригадай… 

© Copyright: Віталій Щербаков, 2009

 

Коментувати...

Переклад з російської Галини Пагутяк
24.09.2009

Читайте також у рубриці: