Зура Ітсміолорд - чеченка серцем і душею, вона намагається захистити маленькі вогники людських доль, вберегти їх від пронизливого вітру війни і нещасть. Її новели, її роздуми про життя, смерть і Бога мудрі й глибокі, а письмо непідробно щире.

Паперові янголи

Перший день весни. 

Неділя. 

За вікном витанцьовують сніжинки. 

Одна гарніша за іншу. Підлітають до приятельок, збираються у великі клапті, й падають. Дурненькі, не розуміють, що для них ліпше танцювати довше, не падаючи на землю, яку вже прогріло весняне сонце.

Напевно, матінка-зима витріпує свою перину, й сніговий пух летить на землю. А в одному з п’ятиповерхових будинків з червоної цегли живе маленька фея. Мала довго крутиться перед дзеркалом. Устигає намазати рот маминою помадою, розплести коси, походити на каблуках. Потім тією ж помадою та тушшю виталапати собі руки. Впоравшись зі своїми дитячими забавами, вона заглядає до кухні. 

Там нікого немає. 

Вона вилазить на кухонну табуретку. Й опиняється на підвіконні. 
Підводячись навшпиньки, дівчинка відчиняє кватирку й висуває праву руку. Сніжинки танцюють навколо її долоньки, але спіймати їх вона не може.

У вікні будинку навпроти малу завжди чекають. 

Салман, безногий каліка, сьогодні удома сам. Його ледачий товстий кіт розлігся на підвіконні і не звертає на Заміру жодної уваги. Молодий чоловік, який втратив ноги в автокатастрофі на трасі Ростов-Баку, цілі дні пересиджує біля вікна. 

Страшна трагедія сталася того дня, коли Салман здав перший випускний іспит і вирушив з товаришами до одного з приміських сіл Грозненського району.

Йому пощастило найбільше, тому що троє його друзів навіки залишились молодими. Ангели-охоронці покинули їх, а жінка без обличчя не забарилась за їхніми душами.
Старший брат Бауді перебуває в шпиталі Дарбанхі. Батька він не пам’ятає, а стара мати цілі дні сидить коло кінотеатру “Райдуга». Бекисат торгує смаженим соняшниковим насінням і саморобними цукровими льодяниками-півниками. 

Балкон в квартирі наглухо забили на зиму. Короткі дні Салман проводить біля вікна на кухні. Хлопець давно захоплюється орігамі. Усі полиці в домі зайняті паперовими журавликами, квітами, літачками. Він навчився робити ангелів. Мала їх ще не бачила. Іноді свої паперові творіння Салман передає через матір маленькій феї. Зі слів матері він знає, що дівчинка живе з мамою і дядьком. І їй два рочки. 

Сажі, мама Заміри, обіцяла матері Салмана привести доньку в гості й познайомити з юнаком, який живе радощами маленької чарівниці. 

Побачивши малу, Салман посміхнувся й почав складати наступного паперового ангела для неї. 

Дівчинка помахала рученям своєму приятелю.

Але…

Відчувши, що стулка вікна не зачинена, вона потягнула її на себе. Повністю розчинивши стулку, вона з радістю висуває обидві руки. Сніжинка жартують з дитям. Вона тягнеться до них і... летить униз. 

У відчинене вікно п‘ятого поверху залітає вітер. 

Сажі й Зарема, сусідка й подруга по нещастю, пліткують про останні події минулого тижня. 

Холод летючою змією пробігає по ногах Сажі.

-- Зачиню балкон. Серажді, напевно, залишив балкон відчиненим, - каже Сажі й біжить у спальню. 

У кімнаті розкидана косметика. Балконні двері причинені. 

-- Заміро, ти де? Виходь! Не буду сварити!

В отворі кухонних дверей стоїть Зарема. Холодний вітер скавулить за відчиненим вікном. Але сюди більше не сміє зазирнути. 

Відштовхнувши подругу, Сажі проскочила на кухню і визирнула у розчахнуте вікно. 
Великі клапті м’яко лягають на землю, перетворюючись на сльози.
 
Сажі щільно зачиняє вікно, розвертається і голосно кличе доньку. 

Зарема продовжує мовчати і вперто дивиться на щойно прикрите вікно. На склі видно сліди від помади. 

-- Заміро! Заміро! Ходи до мами! Дивись, що я тобі дам! -- хвилюючись, кличе мати дитину. 

А тим часом маленька фея летить в оточенні білих ангелів... 

Ні, не вниз.

Вони підхопили її, коли вона долетіла до другого поверху. 

До балкона другого поверху господарі приварили залізні труби й натягнули металевий нержавіючий дріт для сушіння білизни.Уже третій день там сохне постіль. Два підодіяльники, два простирадла й чотири наволочки.

Ангели підхопили дитину й, перекидаючи з рук в руки, понесли її з собою. М’які руки ангелів нагадують лагідні руки мами. Дівчинці цікаво, куди ж це вони її несуть. Її увагу приваблюють крила ангелів. Вона торкається їх руками, залишаючи сліди від помади й туші.

-- Хочу до друга у вікно зазирнути, - просить вона подумки ангелів. 

Ті слухняно несуть її до вікна, за яким майструє своїх паперових ангелів Салман. 

Тінь затуляє денне світло, і юнак піднімає голову. 

За склом у повітрі зависла білява Заміра. Її величезні зелені очі сяють наче смарагди. Салман не вірить власним очам. Він викидає паперового ангела через відчинену кватирку і намагається встати, забувши, що у нього немає ніг. 

Салман з гуркотом падає на підлогу кухні. 

А янголятко Заміра зникає. 

Таус виходит на балкон, щоб зібрати випрану постіль. 

Коли вона підтягувала підодіяльник, то на мить здалося, що він важчий ніж зазвичай. Зібрану постіль кладе на старе крісло. Знявши останню наволочку, пповнувата жінка середнього віку, розвертається і застигає наче камінь. На старому кріслі серед напівсухої білизни сидить Заміра, маля з п’ятого поверху. В руках у неї паперовий ангел. Щічки палають рум’янцем. А великі вії затіняють зелень величезних очей. 

-- Як ти сюди потрапила? Заміра! Як ти сюди потрапила? З ким ти? – питає Таус. 
-- Ось! -- показує дитина паперового ангелика. 

Кліпає великими віями, надимає винувато губки й каже: 

-- Упаля! Сама упаля!

Таус міцно обіймає малу. 

Теплесенька! 

Вона заносить малу до кімнати. Мокрими від сліз руками витирає лице дитини, намагаючись зрозуміти, як дівча опинилось в неї. 

Трохи заспокоївшись, Таус дає до рук дитині червоне яблуко й несе її на п’ятий поверх. На дзвінок двері відчиняє Зарема. Сажі ніяк не може второпати, як мала відчинила двері й вийшла. 

Таус мовчки повернулась додому. 

Увечері в 21-00 за московським часом в домі Таус, Зареми та Сажі всі годинники показували 20-50. Стрілки годинників підігнали, але що трапилось, так і не зрозуміли. 

Наступного дня Сажі витерла скло, назовні виталапане помадою. 

Уранці з пеперовими ангеликами зайшла стара Бекисат. Вона підійшла до вікна і разом з дитиною помахала Салманові. 

Заміра показала пальчиком на вікно й пролепетала:

-- Низя! Упаля! Буп!

P.S.

Зараз Замірі 19 років. Вона мешкає у Відні. 

Ні паперові, ані справжні янголи не врятували Салмана. У листопаді 1999 року д‘евятирічна дівчинка бачила, як з балкона будинку навпроти солдати викинули її друга. Замірі так ніхто й не сказав, що він був мертвий. 

Після вбивства брата Сажі з дитиною залишила рідну домівку. З собою взяла хлібину, банку згущеного молока, прикраси, три тисячі рублів і сім паперових ангелів.

І коли вона з дитиною заблукала в прикордонному лісі, коли перекодила нелегально кордон, саме ці паперові ангели й вивели її до словацької прикордонної застави.Та це вже інша історія. 

© Copyright: Зура Итсмиолорд, 2009

Коментувати...

Переклад з російської Галини Пагутяк
08.07.2009

Читайте також у рубриці: