на головну | про сайт | наші новини | Блог
к о н т е к с т
|
інтерв'ю
Єшкілєв: "Мої книжки продають в Америцi"
Андрухович: "Моїй онуцi сподобався "Карбiдо"
Шкляр: "Менi обіцяли поставити пам'ятник"
Жадан: "Я пишу щось мiстично-сентиментальне"
Забужко: «Це книга про любов і смерть»
Подерв'янський: "Усiх їх я посилаю на..."
Дяченко: "Населений острiв" з'їв нас цiлком
Роздобудько: "У мене немає кризи"
Карпа: "Відправ працедавця пiд три чорти!"
Нестайко: "Я й досi пишу"
Мушкетик: "Мене били за "психологiзм"
Кожелянко: "Я став забобонним"
Дереш: "Ніяких потойбічних тварин"
Іваничук: «Я народився письменником».
Шевчук: "Я - модерніст"
новини
Вроцлав. Зустріч із публікою у кав'ярні "Літератка"
Сергiй Жадан одружився
Шевченківська премія 2010: старт!
"Конрада" отримав Жадан
П'ять книжок на тисячу фунтiв (оновлено)
Помер Мілорад Павич
ЖЖ з нами
Мир, дружба, жуйка
рецензії
«Маски та маскування»
Історична проза Юрія Камаєва
Гаррі Дереш із Лео-Хогвардса
Шкляр та повія
статті
Не підписуйте цей договір!
Ощадкнижки лiтераторiв
Акуратний розтин ЛІТконкурсу
"Львівська сага"
Ліле і Мадо
Золота мавпа
Текст
Святий Антоній і чекісти
Галина Пагутяк, "Зачаровані музиканти"
Повернення придурків
Дерево бодхі (уривок)
Улюблена коза селянина Сидорова
Люди із Заходу
Князі та «Coca-Cola»
Полювання на образи
Латиноси та жовтий м'ячик
Real men's poetry
Різдвяна історія
Лірика маршу
Че Гевара (фолк-балада). З Трофейного щоденника
По той бік клітки
Люди зі Заходу
Нє наш чєловєк
Наша кнопка:
Наші друзі:
т е к с т
Перший хрест од дороги
Підводою, з Малих Сорочинець у Миргород, швидила Олена. На соломі, без тями, зігнувся її Василь.
Пасха
- Ірочко, ти мені поясни, хіба обов'язково тягнути їжу до церкви? Це підвищує її калорійність і поживність? Я й без того здатен все це спожити. У мене в барі і винце не найгірше знайдеться. Арі, скажи їй, - промовив Філіп і вийшов з кухні.
Мій фаталізм
Не я перший помітив, що усі речі по суті своїй мають свою протилежність, свого антипода, без якого вони, виявляється, втрачають очевидний зміст. Розум людини завжди помічав невіддільність світла від темряви, добра від зла, тепла від холоду. Список можна продовжити до безкінечності: верх – низ, правда – брехня, відвертість - потайливість. Нехай ледачий перерве цей ряд.
Ватерлоо
Залізничний вокзал Ватерлоо у Лондоні вечорами багатолюдний. Саме в такий час я люблю там бувати. Я глянув на величезний годинник – він показував 18:00, як і того дня, коли я прибув сюди 9 років тому, в грудні 2000 року…
Свіфт
Корабель повертається з високих широт, пливучи у хмарі криків, стогонів і лютої лайки. Звуки позамерзали в студених широтах й повисли бурульками на линвах, відтак ожили, розтанувши на сонці. Замерзлі звуки - це, здається, у Свіфта...
Чоловік шукає Кафку
Немає місця на жодну нірвану...З останнього інтерв’юІвана Павла Другого, записаногоВітторіо Мессаре
Преторіанці
ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУЩе вчора Фінський. З запахом сечі.З якого в тамбур. Як у Царство Боже.П’ять рибин і московські калачі.Короткий шмон валізний уночі.Золотоверхий. Випадкові перехожі.
Маківка
Продавала червону маківку...По закутках носила...з душі випльовувала...Словом пестила та серцем дешевила...В середині маківок багато, на шляху – нові...Викинеш стару квітку...увіткнеш носа в новий запах...Почнеш пестити словом...
Цар звірів не лев
Тихо шелестіло листя, цвірінькали далекі пташки, повітря, що пахло жасмином і минулою спекою, більше не обпікало.
Прозорі мольберти Рене Магріта
Строгі люди сиплються наче дощ на вулиці строгі.Чорний чоловік із обличчям добрим – один серед них.
Немовля з палаючого будинку
Будинок загорівся раптово і без жодних видимих причин. Мабуть, ніхто й не подумав би виносити звідти якісь речі, бо полум’я було занадто сильним.
Аногрог
Листів було п’ять, акуратно перев’язаних червоною стрічкою. Він знайшов їх у внутрішній кишені мертвого вояка. В стиснутій долоні знаходився шматок паперу, який підхопив вітер, коли він розігнув йому пальці.
Політ у минуле
Космічний корабель приземлився у віддаленому сибірському селищі, там, де проминуло її дитинство. Він сяяв і переливався скалками скляних новорічних іграшок. То був той самий картонний космічний корабель, в якому першокласниця Настя з’явилась на новорічному святі в школі. Він був синього кольору, як і її очі, в яких відображалось небо.
Рекомендація видань до рецензії: text-сontextukr.net
Анонс
Невдовзі на "Контексті" читайте статтю: "Тренд для книги. Про що писати?"
Коментувати...
23.02.2009
Читайте також у рубриці: